Битва біля переїзду

15 травня 2010 вперше в історії путінської Росії робітники вчинили опір властям. В ОМОН, який прибув для розгону демонстрантів в Междуреченську, полетіли камені з залізничного насипу. Цей бій тривав близько двох годин. Спроба захоплення залізничних шляхів була відбита співробітниками міліції.

Відчай

Тіла шістдесяти шести чоловік витягнуто на поверхню. Доля ще двадцяти чотирьох невідома - рятувальники виявилися змушені припинити пошукову операцію і залити шахту через пожежі. У Междуреченську горе: хтось втратив близьких, хтось колег по роботі, хтось просто знайомих.

Офіційна влада навіть не спромоглися оголосити національний траур. Звичайно, люди, загиблі під час трудової вахти - витратний матеріал держави, на відміну від згорілих заживо в шинку в тій же Пермі.

Більш того, офіційні засоби масової інформації посилено впроваджують твердження, що робітники винні самі: порушують техніку безпеки в гонитві за довгим рублем.

Влада

Ніякої бійні на рейках не сталося б, якби намісник Аман Тулєєв і начальники рангом нижче зглянулися б до простого народу і зустрілися б із робітниками. Однак, вся місцева влада від власників і керуючих шахт до губернатора взяли іншу позицію: стали боягузливо прикривати свої причинні місця.

В результаті, мабуть, рейки на залізничному переїзді виявилися єдиним місцем, де робітники могли висловити свої емоції, те, що наболіло.

Ще більш боягузливим і брехливим була заява Амана Тулєєва на наступний день: «Натовп підігрівали провокатори - з 28 затриманих лише двоє - реальні шахтарі. Наприклад, затриманий Антон Герасимов, який представився працівником шахти «Распадська», а насправді тільки звільнився з в'язниці і знаходиться у федеральному розшуку, лідер злочинного угруповання ». Тому що, насправді, на залізну дорогу вийшли близько 200 чоловік. Звичайно, не всі, але більшість з них були саме робітниками шахт і їх сім'ї.

Господарі

У запалі широкого обговорення сталася катастрофи в Междуреченську виявилося озвучено кілька цифр, якщо вірити яким, то виходить наступне. Шахта Распадская належить, фактично, одній людині. Прямо і через офшорні компанії. При цьому більше 60% виручки від продажу вугілля дістається йому і його партнерам. І лише 30 з невеликим - всім робітникам, разом узятим. Цікаво, за які такі заслуги перед вітчизною зміг отримати одна людина такий ласий шматок при розподілі суспільного пирога?

І навіть та мала частина, яка залишається в руках у простого робітника - і на неї є претенденти. Багато шахтарі опинилися зав'язані взятими ще до кризи банківськими кредитами. Якщо взяти до уваги процентні ставки по тим же іпотеках, а також врахувати, що зарплата була знижена на 40% під приводом світової фінансової кризи, ми можемо уявити собі, який великий вибір був у робітників.

Якщо до сказаного додати загрозу адміністрації запросити китайських робітників плюс той факт, що шахта Распадська - фактично, містоутворююче підприємство, і іншої роботи просто немає, то можна сказати, що становище власника підприємства куди привабливіше, ніж у царя Миколи в його кращі, дореволюційні роки. Або навіть ... Олександра Другого - до скасування кріпосного права.

Політикани

Як це водиться в останні роки, маса політиканів робить спроби нажити політичний капітал на людському горі. Путін - наводить порядок в питаннях безпеки видобутку корисних копалин. Опозиція, пригадуються важливу роль шахтарського руху в поваленні комуністичного режиму та бажає скористатися моментом будь-яку ціну. Комуністи, традиційно захищають - на словах - трудовий люд.

Мета виправдовує засоби. Інтернет заповнений заявами, зробленими від імені шахтарів, про які самі шахтарі, підозрюємо, дізнаються з того ж інтернету.

На жаль, навіть якщо зміниться влада, прийде новий президент і збереться - святе місце порожнім не буває, особливо, підгодоване - нова державна дума. І навіть якщо зміняться власники Распадской - життя вільніше і справедливіше не стане. Тому що домовлятися шахтарям з власниками - все одно, що вести переговори вівцям з вовками.

Ще більш сумна перспектива чекає Междуреченськ, якщо «здолають» червоні. Тому що влада комуністична - зі своєю диктатурою пролетаріату на словах, а НКВД на ділі, - ще більший експлуататор. А вже що стосується свободи слова, мітингів і зібрань - вони б не прикривалися щитами, стріляли б одразу. Історичних прикладів - хоч відбавляй.

Вихід

На жаль, ніхто досі не висловив припущення, що шахта повинна належати шахтарям, які працюють на підприємстві, всьому трудовому колективу. Тим більше, що момент для такої передачі - самий що ні на є підходящий: обладнання зруйновано вибухом, а земля, надра - так і так належать народу, а не власникам видобувної компанії. І ціна цього ВАТ «Распадская» без надр дорівнює абсолютному нулю. І навіть мінуса - тому що за компанією, так чи інакше повинна числитися заборгованість перед тими, хто постраждав в результаті аварії.

Немає сумніву, що тієї майбутнього прибутку, яку одержало б співтовариство трудового колективу шахти, цілком вистачило б і на технічний прогрес, і на техніку безпеки, і на гідні зарплати, і на допомогу жертвам трагедії. Вистачило б, якби не відкочувати гроші через офшори і не задовольняти непомірні претензії засновників на красиве життя, коли під землею гинуть люди.

Та й адміністрація міста, яка не змогла чи просто побоялася порозумітися з робітниками - теж не потрібна. Її цілком можна було б замінити на якусь форму місцевого самоврядування.

Звичайно, хто ж захоче втратити величезні гроші, хто ж дозволить людям жити по справедливості? Ніхто не дозволить. Але перший камінь - уже кинуто.

Інші статті на цю тему

• Пам'яті шахтарів Междуреченска ...
• Тіло ще одного шахтаря Распадской піднято на поверхню
• Чилійських шахтарів врятувало шахтарське братерство